Зібрались якось автор коміксів Френк Міллер і нікому не відомий на той час художник Джеф Дерроу, щоби спільними силами випустити щось абсолютно божевільне. Як не дивно, їм це вдалося і в 1990 році друком вийшов перший з трьох розділів коміксу «Круто зварений».
Сюжет розповідає про страхового інспектора Карла Зельца. Він любить своїх дружину і дітей, а ще оладки на сніданок. Лише одне псує його існування — сни про те, що він є жорстоким найманим убивцею Ніксоном. Та реальність виявляється страшнішою за будь-які нічні жахіття. Насправді головний герой — роботизована машина “об’єкт чотири”, що служить корпоратам, і яку, для ефективнішого контролю, переконали, що вона людина. Всі спогади і бажання героя — лише прошивка, а його сім’я — фікція і додатковий спосіб стеження. Та Карла, тобто “об’єкта чотири”, це не дуже турбує. Єдине, через що він переймається — ризик втратити своє спокійне і мирне життя страхового інспектора.
Вислів “круто зварений” (англ. hardboiled) переважно вживається як піджанр детективних романів і має на увазі жорсткого головного героя, що схильний до насильства та вершить правосуддя так, як вважає за потрібне. “Об’єкт чотири” цілком підпадає під цей опис, окрім одного “але”: він не є головним героєм навіть у власному житті. У нього немає особистості, всі його погляди і вподобання закладені іншими людьми, а його єдина мета — справно виконувати свою функцію. Прочитавши, мимоволі усвідомлюєш дві речі. По-перше, не варто вірити всьому, що пишуть на палітурці, а по-друге, у світі капіталізму бути героєм — це щоранку прокидатися на роботу.
Цей комікс несе в собі дух 80-х. Тих 80-х, які ми бачили в американських фільмах, тільки без цензури кінопрокатника. Він, як фільми з Брюсом Віллісом і Стівеном Сігалом — дає нам безсмертного безумовно крутого героя, який стріляє в поганих хлопців. Просто згодом з’ясовується, що поганими були всі.
«Круто зварений» добре починаєш розуміти ближче до тридцяти. Тоді, коли на зміну героїчним амбіціям і вірі у власну особливість приходять побутові турботи та бажання відпочити після роботи. Він як лакмусовий папірчик того, що дитинство закінчилося, і як наслідок викликає суперечливі емоції. Ти отримуєш задоволення від прочитання, але разом із тим, замість радіти намальованим цицькам, сидиш і думаєш над своїм життям.
Закладених сенсів у коміксі можна знайти безліч. Як людина, яка вважає, що тостер повинен смажити хліб, а штучний інтелект працювати на благо людства, я трошки скрегочу зубами кожного разу, коли хтось намагається наділити машини людськими рисами (так, Детройт, я дивлюся на тебе). Тому мені приємно думати, що це історія про відносно оперативне виправлення баґу техвідділом, яку Френк Міллер розтягнув на сто тридцять сторінок. Та сам автор у інтерв’ю не раз казав, що тутешня оповідь тут така ж важлива, як у порно. Все одно всі прийшли задля зображуваного Дерроу насильства.
Саме малюнок Джефа Дерроу — головна принада цього коміксу. Коли ви вперше відкриєте сторінку із загальним планом, то ненадовго загубитесь у просторі. Людське око не в змозі захопити одразу таку кількість деталей. Уламки рознесеної стіни, відірвані руки в натовпі мегаполіса, вивіски на будинках, автомобілі в заторі, брухт на звалищі, медичні інструменти і банки з-під напоїв — все це промальовано одне за одним зі старанням і терпінням, якими можна лише захоплюватися. Окремі сторінки коміксу можна вішати як постери собі на стіну, тому що вони — чисте мистецтво.
Українське видання — теж просто насолода для очей. Окрема подяка за чорний корінець з тканини, на якому не залишається слідів від згинання. Сторінки товсті і глянцеві, якісно надруковані, прошиті нитками. Обкладинка тверда, матова, з глянцевими буквами. За габаритами видання приблизно як «Блексед» і «Захар Беркут: Легенда», тому не на кожну полицю поміститься. Видавництво Mal’opus постаралося як слід.
Я б радила купити цей комікс навіть якщо ви не фанат кіберпанку, тому що це річ, яка зробить вашу колекцію трохи багатшою, а вас дорослішим. Дуже рідко між українських видань можна знайти щось настільки вартісне і при тому майже нікому не відоме. Не пошкодуйте грошей і познайомтеся з «Круто звареним» хоча б для того, щоби потім випендрюватися перед знайомими.
Придбати комікс «Круто зварений» можна за цим посиланням.
Авторка: Оля Мирон
Cподобалася стаття? Підтримай PlayUA
На платформі Donatello ви можете підтримати нас як одноразовим донатом, так і оформити щомісячну підписку. Усі наші підписники на Donatello отримують цифрові або фізичні приємнощі залежно від суми донату. Долучайтеся до нашої спільноти!